Сьогодні в Парижі відбудуться переговори Зеленського, Макрона та інших європейських лідерів з американською делегацією від Трампа. Там будуть Віткофф і Кушнер. Так звана коаліція охочих зі свого боку обговорить гарантії безпеки Києва, пише Reuters. Перед самітом Зеленський окремо зустрінеться з Макроном і пообідає з американською делегацією. Напередодні зустрічі дипломати повідомили, що військові чиновники, включно з головою Генштабу України, перебувають у Парижі, щоб викласти на папері конкретні зобов’язання, оскільки військові обіцянки поки що були в основному нечіткими. Тоді спільну позицію можна представити Росії. Як він пише Politicoнаближається незручний момент: крок США проти Гренландії може підірвати єдність ЄС і НАТО. Це може викликати набагато більше розбіжностей, ніж підтримка України: «Копенгаген навряд чи отримає таку ж повну підтримку, як Київ». Будь-яка європейська заява про рішучу підтримку Гренландії ризикує розлютити Трампа, а ЄС потребує його підтримки, щоб надати Києву гарантії безпеки. Атлантика додає, що лідери НАТО раніше не виступали проти територіальних планів США щодо Гренландії через побоювання, що Трамп зменшить підтримку США для України, перервавши обмін розвідданими та продаж зброї. Яке все це створює фон зустрічі в Парижі і що це змінює? Коментує політолог Георгій Бовт:
— Головна тема там — Україна і забезпечення гарантій безпеки України. Та все ж основний акцент робиться на підготовку якоїсь миротворчої місії чи місії гарантування дотримання режиму припинення вогню, хоча він ще не настав, і перевірятимуть готовність окремих країн брати участь у цій умовно «миротворчій» коаліції. Відповідно, кожна країна вкаже свою можливу частку участі в цьому. Тобто Україна – це головне. Важко сказати, наскільки детально вони обговорюватимуть пункти мирного плану Трампа, оскільки весь мирний план зараз підвішений, і територіальне питання – головне – підвішене, і низка інших питань підвішена: Запорізька АЕС, чисельність Збройних сил України і так далі, і так далі. У територіальному питанні, швидше за все, буде застосована формула, що Україна сама має прийняти рішення. В принципі, такого категоричного «ні» територіальним поступкам вони, мабуть, не скажуть. Ну а Київ поки не хоче йти на територіальні поступки. Як відомо, щодо Гренландії це поки що другорядне питання. По-перше, все, що ми знаємо про Гренландію, це лише публікації в пресі, якісь натяки, нюанси і так далі. Пропозиція Трампа ще не оформлена, так би мовити, в юридичну форму. Британська преса пише, що це може бути угода про асоціацію, подібна до деяких Маршаллових островів, але це все ще те, що преса пише, і як це буде реалізовано на практиці, досі незрозуміло. Навряд чи ми будемо говорити про американське вторгнення в Гренландію, хоча згідно з угодою американська військова база, яка там присутня, не дуже обмежена за розміром, тому цю кількість можна збільшити. Але, власне, для чого? Ніхто не буде воювати з американцями за Гренландію. Вони намагатимуться вирішити це більш-менш мирним шляхом і не призвести до розриву НАТО чи війни між Америкою, Данією тощо. Тут методи будуть іншими.
— Ось передісторія в цілому: Гренландія окремо, Венесуела окремо. Як все це конкретно може вплинути на настрій цієї зустрічі «коаліції охочих»?
— Нічого принципово нового тут не виникло. У Трампа складні відносини з європейцями – вони залишаються складними. Несподівано з’явився такий новий ускладнюючий фактор, як Гренландія. Щодо Венесуели теж є заперечення, але їх не варто перебільшувати. Ніхто не погодиться ні на які санкції, розриву з Америкою через Венесуелу не буде. Досить згадати, що розбіжності всередині НАТО як були, так і залишаються. Щодо близькосхідного врегулювання між Ізраїлем і ХАМАСом, то дебати про те, як діяти американцям, набагато гостріші, і там розкол набагато серйозніший. Проте це не призводить до якихось тектонічних зрушень чи розривів у відносинах усередині НАТО. Це все вирішується робочим шляхом і не виходить за рамки робочих обговорень.
Повідомляється, що держсекретар Марко Рубіо пропустить зустріч у Парижі через ситуацію у Венесуелі.
